Історія втраченої мечеті Миколаєва у спогадах містян

Мешканці Миколаєва досі знаходять залишки старовинної мусульманської мечеті, яку збудували у XIX столітті. Зруйновану сакральну споруду видно за парканом. Фрагменти фундаменту можна роздивитися з вікон трамвая №3.

Архівні світлини у спільноті «Південна Україна крізь віки» показав Олександр Ревуцький.

Також люди активно коментували пост. Дописувачі ділилися власними дитячими спогадами.

«Я в 70-ті роки вчився у СШ №38, лазив там. На той час залишився тільки 1 поверх», — написав Валентин Свенцицький.

Містяни згадували старий дитячий парк.

«Якщо їхати трамваєм №3 і придивитися за паркан, то залишки видніються. У 70-х роках минулого століття ця місцина на належала парку Петровського, а мій дід працював там сторожем, і я дитиною там кругом лазила, там ще тоді збереглися гвинтові сходинки нагору», — розповіла Анжела Канцер.

Будівлю нещодавно закрили розрослі дерева.

«Перший поверх чи цокольна частина залишилась. Коло дверей залишалась табличка від 1922 року «Пам’ятка архітектури, за зруйнування карається законом». Останній раз бачив цей напис у 1968, 1969 роках. 3-4 роки тому цю частину будівлі було видно через паркан з вулиці 3-а Військова, з протилежної сторони. Зараз виросли у тому дворі дерева і закривають цей перший поверх», — написав Микола Іванович.

Колись на розі Котельної та 3-ї Воєнної створили мусульманський комплекс. Ділянку з напівзруйнованою колишньою жіночою лікарнею у 1862 році передали товариству воєнних магометан. Будівництво тривало протягом 1869-1871 років із місцевого черепашечника.

«Мечеть була зведена у 1869-1871 роках для мусульманських матросів і офіцерів, які служили на Чорноморському флоті. Комплекс збудували з місцевого каменю-вапняку. Сам мінарет мав вигляд високої вежі з оглядовим майданчиком та півмісяцем на шпилі. Верхню частину вежі, над дверима балкона, прикрашало висічене у камені зображення у вигляді стилізованої квітки-розетки», — йдеться у дописі Олександра Ревуцького.

Вірянам бракувало власного духовного наставника. У 1906 році парафіяни скаржилися на п’ятнадцятирічну відсутність мулли, що заважало веденню потрібної документації. Вони самостійно обрали муллу та просили його офіційно затвердити.

«1907 року у м. Миколаїв мешкали 374 особи магометанського віросповідання, з них 253 чоловіка та 121 жінка, 1909 року — 434, з них 284 чоловіка та 150 жінок», — йдеться в архівних даних.

Основну споруду знесли у 1920-х роках.

«Будівля мечеті була зруйнована, зберігся лише мінарет, котрий перебував у старому та занедбаному стані й потребував ремонту. У ньому було розміщено тригонометричний пункт. Мінарет перебував під охороною заводу № 444 (ЧСЗ) та мав охоронну дошку з 1923 року», — йдеться у записці головного архітектора Миколаєва у 1945 році.

Вежу згодом обстежила спеціальна комісія. Вона оглянула занедбану пам’ятку у 1946 році.

«Мурована з одеського каменя-вапняка (черепашечника) мечеть була розібрана у 20-х роках ХХ ст., башта мінарету перебувала у занедбаному стані, штукатурка частково обвалилася. Через те, що були прибрані стіни, котрі підтримували мінарет, він мав чималий нахил, але завдяки товстим стикам виявився доволі стійким. Завод ЧСЗ використовував мінарет, котрий знаходився у дворі господарства завкому, як тригонометричний пункт», — повідомляється в архівних даних.

Фахівці пропонували провести термінову консервацію. Споруду хотіли взяти під охорону держави як важливу пам’ятку.

«Мінарет тривалий час використовували як геодезичний тригонометричний пункт (вежа слугувала офіційною точкою-орієнтиром на місцевості для створення точних карт і проведення будівельних вимірювань). Під час Другої світової війни споруда зазнала сильних ушкоджень. У вересні 1946 року аварійну вежу остаточно знесли, а територію навколо згодом забудували, — написав Олександр Ревуцький.

Раніше оприлюднили давні фото Симеонівської церкви. Її знесли за одну ніч на нинішньому Аркасівському кільці.

Раніше показували світлини старої міської думи. На її місці зараз розміщений «Укртелеком».